Діти із заниженою самооцінкою ростуть невпевненими в собі, стривоженими, замкненими, прихованими.
Такі діти погано почуваються в колективі, завжди задовольняються другорядними ролями.
На заняттях такі діти зазвичай тихі і пасивні.
Занижена самооцінка формується, як правило, у тих родинах, де до дитині пред’являють непомірні вимоги, де її ініціатива постійно обмежується, її осуджують на кожному кроці, суворо караючи за найменшу провину: замикають у порожній кімнаті, всаджують на дві години на стілець і не дозволяють рухатися, а частіше безперервно лають, фіксуючи увагу виключно на її недоліках та вадах.
Батьки, уважно придивляючись до своєї дитини, знаючи її індивідуальні особливості, повинні потурбуватися про те, щоб не допустити таких небажаних відхилень в особистісному розвитку дитини.
Для цього батькам можна порадити ставитися уважно до особистості дитини, не перебільшуючи та не зменшуючи її можливостей , а ще допомогти синові чи доньці правильно та об’єктивно оцінювати себе.
